ФАКУЛЬТЕТ МИСТЕЦТВ Сирота З. М., Сирота В. М. ДІАЛОГОВА ВЗАЄМОДІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИУ МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ

Сирота З. М., Сирота В. М. ДІАЛОГОВА ВЗАЄМОДІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИУ МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ

Сирота З. М.,
к. п. н., доцент кафедри
музикознавства та
вокально-хорових дисциплін,
УДПУ імені Павла Тичини

Сирота В. М.,
к. п. н., доцент кафедри
образотворчого мистецтва
УДПУ імені Павла Тичини

ДІАЛОГОВА ВЗАЄМОДІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИУ МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ

Проблема понять педагогічна та професійна культура у мистецькій освіті стала предметом цілеспрямованих наукових досліджень наприкінці XX століття.
Узагальнені характеристики загальнокультурної і професійної підготовки майбутнього педагога розглядаються як чинники успішності педагогічної діяльності у дослідженнях В.О. Сластьоніна, Н.В. Кузьміна, О.А. Петрова.

Загальнотеоретичним основам педагогічної культури присвячені праці О.В. Барабанщикова, Є.В. Бондаревської, В.М. Гриньова, морально-естетичним – Н.Б. Крилова, духовним – О.Г. Силяєва, Н.Є. Щуркова та ін.У цих роботах педагогічна культура розуміється як важлива частина загальної культури вчителя, що виявляє себе у системі професійної культури і особливостях педагогічної діяльності.

На думку Я.А. Коменского, В.М. Галузинського, В.В. Гаврилюка, В.В. Кузьміної, О.З. Краснової, Е.Ф. Логинової, А.И. Лобач, А.Н. Растригіної важливим компонентом педагогічної культури є професійні знання.

І. Зязюн виділяє зміст психолого-педагогічних знань як необхідну умову у процесі формування педагогічної культури особистості. Це вивчення принципів педагогічних явищ, знання цілей, змісту, методів і форм педагогічної діяльності, закономірностей формування і розвитку особистості дитини [4].

Приймаючи до уваги специфіку професії, необхідно у структурі професійної культури майбутнього вчителя мистецьких дисциплін виділяти, перш за все, саме педагогічну культуру.

Як стверджують науковці, педагогічну культуру можна розглядати як значиму характеристику професійної діяльності вчителя, яка обумовлює активність роботи педагога, визначає особистісний зміст педагогічної взаємодії, забезпечує відтворення соціального досвіду особистості та переклад людської культури в індивідуальну форму існування.

Професійна культура являє собою комплекс особистісних знань, умінь, навичок і якостей, які визначають готовність особистості до реалізації своїх сутнісних сил за конкретною професією.

О.П. Рудницька підкреслює, що «звичний для інших галузей діяльності поділ культури на загальну і професійну виявляється недостатньо перспективним по відношенню до вчителя» [1, с.7].

Процес формування професійної культури майбутнього педагога у його системно-модельній інтерпретації складають: професійну майстерність як багатоаспектне явище і невід’ємний компонент цілісного освітнього процесу у вищих навчальних закладах; організацію високопрофесійної підготовки з мистецьких дисциплін з усіма вхідними сюди факторами; педагогічні умови, що забезпечують формування ціннісних орієнтацій особистості майбутніх фахівців.

Своєрідність професійної діяльності вчителя у мистецтві в процесі педагогічної взаємодії потребує вдосконалення не стільки самої педагогічної культури, скільки розвитку культури педагогічної взаємодії майбутнього фахівця і її інтеграції в структуру професійної культури особистості [2].

Зростання ролі мистецтва як засобу міжкультурного спілкування вимагає формування культури педагогічної взаємодії в основі з діалогом, який передбачає одночасне засвоєння вчителем мистецьких дисциплін культурних компонентів мотиваційно-смислової і предметно-операційної сторін професії.

Мотиваційний компонент діалогу розвиває вміння стимулювати позитивну мотивацію до навчальної професійної діяльності і формує інтерес до спілкування.

Застосування комунікативного компоненту допомагає розкрити механізми подолання у професійній діяльності існуючих протиріч між індивідуальним сприйняттям і глибиною засвоєння знань, умінням використовувати їх на практиці.

Емоційний компонент діалогу дає можливість створити творчий мікроклімат на занятті, визначати і адекватно моделювати психологічний стан співрозмовника за зовнішніми ознаками.

Оціночний компонент діалогу допомагає робити висновки, підводити підсумки роботи.

Функціональна сторона діалогу дає підставу виділити його інтелектуальну, емоційну і соціальну функції.

Інтелектуальна функція полягає у розумовому розвитку учасників, тобто у засвоєнні, систематизації, вдосконаленні знань, умінь і навичок необхідних для майбутньої професії.

Емоційна функція передбачає розвиток комунікативних, гностичних і праксичних емоцій у процесі діалогу.

Соціальна функція пов’язана з системою цінностей особистості і полягає у формуванні активної життєвої позиції кожного суб’єкта педагогічної взаємодії.

Перераховані функції є надзвичайно важливими у їх єдності. Оволодіння діалоговою теорією в умовах сучасного інформаційного суспільства є однією головною умовою формування культури педагогічної взаємодії майбутнього педагога у професійній діяльності і культурі особистості взагалі, оскільки саме за допомогою діалогу учасники педагогічної взаємодії формуються як особистості, засвоюють загальнолюдські і національні цінності та соціальний досвід у мистецькій освіті [2].

Список використаних джерел:

1. Зеер Э.Ф. Личностно-ориентированные технологии профессионального развития специалиста / Э. Ф. Зеер, Н. А. Шахматова. – Екатеринбург: УГППУ, 1999. – 245 с.

2. Мазко Е.П. Диалогическая сущность культуры педагогического взаимодействия будущего учителя иностранных языков / Е.П. Мазко // Педагогика: традиции и инновации: материалы II междунар. науч. конф. (г. Челябинск, октябрь 2012 г.). – Челябинск: Два комсомольца, 2012. – С. 169-172.

3. .Мороз О. Г., Сластьонін В. О., Філіпенко Н. І. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація. Навч. Посібник / О.Г. Мороз, В.О. Сластьонін, Н.І. Філіпенко. – К., 1997.

4. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька / О.П. Рудницька. – К., 2002. – 270 с.

5. Щербань П. Сутність педагогічної культури / П. Щербань // Вища освіта України. – 2004. – 115 с.