Шевченко І. О.,
магістрант кафедри
образотворчого мистецтва
УДПУ імені Павла Тичини
Науковий керівник – Музика О. Я.
ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПРОЦЕСІ ЖИВОПИСНОЇ ТВОРЧОСТІ
Сучасні професії висувають високі вимоги до мислення спеціалістів, до їхньої цілеспрямованості, гнучкості, мобільності, швидкості й точності у виконанні професійних задач. Тому в становленні особистості вчителя образотворчого мистецтва художньо-образне мислення відіграє, безсумнівно, особливо важливу роль.
З процесу мислення розпочинається будь-яка цілеспрямована робота. Мислення в енциклопедії тлумачиться як «психічний процес, завдяки якому людина відображає істотні ознаки і зв’язки предметів і явищ навколишньої дійсності, осягає закономірності розвитку навколишнього світу, передбачає майбутнє і діє цілеспрямовано і планомірно» [4, с. 336].
Сучасна психологія визначає основні мисленнєві операції: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування і узагальнення, конкретизація і систематизація, які є необхідним компонентом навчально-творчої діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
Отже, творче образне мислення є одним із основних видів пізнавальної діяльності майбутнього художника-педагога і характеризується певними особливостями (здатністю до висування творчих та оригінальних образних рішень, конструктивною активністю та категоріальною гнучкістю) і наявністю специфічних операціональних структур (візуальний аналіз та синтез, візуальне аналогізування, диференціація та інтеграція елементів образної структури). У процесі сприйняття і зображення натури у свідомості студента з’являються нові комбінації думок, образів, почуттів. У зв’язку з цим усі видатні художники-педагоги перш за все намагалися активізувати мисленнєву діяльність учня, адже за допомогою мислення активізується творча діяльність, яка є необхідною умовою розвитку творчих здібностей. Так, П. Чистяков говорив: «Малювати – означає думати. Ніколи не малюйте мовчки, а завжди задавайте собі задачу» [6, с. 366].
Серед провідних фахових дисциплін професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, які мають невичерпний потенціал у плані розвитку творчих здібностей, художньо-образного мислення,живопис має особливо яскраві можливості.
Живописна творча діяльність студентів відрізняється тим, що мислення здійснюється у формі оперування художніми образами. Створення художнього образу в свідомості студента залежить від його здібності до абстрагування – послідовності таких мисленнєвих операцій і дій, як аналіз, синтез, абстракція і узагальнення [5, с. 5]. Специфіка занять живописом – практична діяльність, виражена у систематичній комбінації (на полотні, папері) образів предметів, навколишнього середовища, яка визначає характер мислення студента як наочно-образне.
Практичне виконання будь-якого твору образотворчого мистецтва починається з художнього задуму, в основі якого лежить формальне рішення. Воно прослідковується як у невеликих камерних роботах–натюрмортах, пейзажах, портретах, так і в найскладніших багатофігурних композиціях.
Формальне рішення твору – це композиційне поняття, яке означає знаходження декоративно-площинного, тонального звучання твору, його основних пластичних елементів. Грамотна формальна основа однаково необхідна як просторовим трьохвимірним творам, так і двовимірним площинним. У площинних роботах вона є очевидною, лежить на поверхні й великою мірою визначає художню вартість твору. В просторових роботах формальне рішення є таким же вагомим хоча і дещо завуальованим через об’ємне звучання форм, деталей, матеріальну передачу різних фактур, психологічне навантаження персонажів у тематичних картинах,тощо. Недарма протягом століть розвитку різних стилів і жанрів живопису художниками були вироблені класичні композиційні схеми, формальні в своїй основі – симетрична композиція, асиметрична з розстановкою акцентів на віхах «золотого перетину», «гребінцева композиція», вписування елементів композиції в формальний ромб, фризове рішення й інші [2].
Ідейний зміст твору завжди залишається головним керуючим і підпорядковуючим собі все інше.
Композицією вирішується головне завдання творчості – створення художнього образу в картині, в цьому є головна мета пошуків під час ескізування майбутньої картини. Створення картини, проекту, крупної художньої форми – це творчий і трудовий подвиг художника, архітектора. Щоб завершити його, потрібно багато знань, праці, часу й таланту.
Композиція – сутність творчого процесу, що визначає достоїнство твору, його ідеї, форми й зміст, вплив на глядача. Поняття це складне й багатозначне. Питання композиції важко й складно перевести на мову слів через специфіку самого мистецтва живопису, заснованого на показі явищ і фактів дійсності, відбитих у творчій свідомості художника. Як у музиці окремі музичні фрази сполучаються певним чином у мелодію, в архітектурі геометричні форми й конструкції гармонійно сполучаються в єдине ціле, – також і в живописі важко висловлювані закони композиції живуть і діють під час створення картини.
Найпотужнішими компонентами живописної композиції К. Юон, називає колір і колорит – саме вони характеризують час дії в картині (ранок, день, вечір, ніч), визначають емоційне забарвлення утворах живопису, розкривають її ідейну спрямованість, допомагаючи вираженню людських переживань і естетично гармонізуючи картину.
Вивчення загальних композиційних закономірностей є умовою успішного формування основних творчих композиційних здібностей, показниками яких є: створення врівноваженої та гармонійної композиційної структури, оригінальність образного рішення, виразність зображення, інформативність і грамотність малюнку, взаємовідповідність форми і графічної техніки, оптимальність світлотіньового і кольорового вирішення [1].
Розвитку художньо-образного мислення майбутніх художників-педагогів треба приділяти набагато більшу увагу, ніж це подекуди відбувається нині. Адже без цього неможливий розвиток творчої уяви як необхідної умови для творчості й навиків повноцінного компонування, неможливе формування відчуття впевненості у своєму задумі й грамотного його виконання художниками-початківцями. Вирішити цю проблему допоможуть методологічні дослідження досвідчених педагогів фахових мистецьких дисциплін і обмін досвідом між ними з питань означеної тематики. Слід звернути також увагу на останні розробки науковців про природу людського мислення і феномен здатності людини до творчості, а також застосування цих нових знань на практиці для підвищення якості викладання [3].
Таким чином, можна стверджувати, що в процесі роботи над тематичною живописною композицією в студентів відбувається послідовне оволодіння знаннями, практичними вміннями і навичками роботи з різним художніми матеріалами і техніками, а також розвиток цілого спектру творчих здібностей, уяви і художньо-образного мислення, без яких неможливе включення у творчу діяльність. Тому проблема формування художньо-образного мислення студента у навчанні повинна розглядатись як провідна умова фахової підготовки кваліфікованого спеціаліста з високим творчим потенціалом.
Список використаних джерел:
1. Григор’єва В. Б. Формування навичок композиційної діяльності на початковому етапі навчання (в системі підготовки художників – педагогів): автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. –13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / В. БГригор’єва. – Одеса, 1998. – 17 с.
2. Зайцев А. С. Наука о цвете и живопись / А. С. Зайцев. – М. : Искусство, 1986. – 158 с.: ил.
3. Левин. С. Д. Беседы с юным художником / С. Д. Левин. – М. : Советский художник,1988.
4. Педагогика : большаясовременнаяэнциклопедия / [сост. Е. С. Рапацевич]. – Минск :Современное слово, 2005. – 720 с.
5. Художественно-педагогический словарь. М., 2005.
6. Чистяков П. П. Письма. Записные книжки. Воспоминания: / П. П. Чистяков; сост. Н. П. Молева, Э. М. Белютин. – М. : Искусство,1953. – 592 с.