Пиж’янова Н. В.,
викладач кафедри музикознавства
та вокально-хорових дисциплін
УДПУ імені Павла Тичини
АНАЛІЗ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ СТАНОВЛЕННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ МАНЕРИ ОХМАТІВСЬКОГО ХОРУ
Дослідження творчого шляху Охматівського хору відбувалося протягом тривалого часу. Поміж тим, не достатньо дослідженою залишається виконавська манера Охматівського хору, майже не висвітленим залишається той факт, що Охматівський хор розпочинав свою діяльність як церковний колектив.
З тексту листа [1, с. 189], датованого 20 червнем 1888 року стає зрозумілим, що П. Демуцький брав участь у церковних службах, як учасник співочого колективу. Зокрема, він виступив організатором чоловічого тріо [2], що супроводжувало співом Богослужіння щонеділі. Тобто, вже у 1888 році, було розпочато керівництво певним співочим колективом. Зокрема, П. Демуцький писав: «Ми зорганізувались в trio, котре і виступало в Янишівській церкві на службі Божій, де ми співали…Думаю, що це то й було зародком того живого діла, котре в Охматові розвилось до великого хорового організму» [2]. У примітках про діяльність Охматівського хору М. Комаров зазначав, що Порфирій Демуцький, на початку свого творчого шляху, як керівник співочого колективу експериментував із стилем виконання, ним був утворений церковний хор, який набув у околиці великої популярності. «Cлава його церковного хору, що спочатку розпочинався з тріо дійшла і до Києва до Святєйшего Сінода, П. Демуцький і його колектив був удостоєний благословення, як образцовий церковний хор» [3, с. 74]. У контексті вищезазначеного Г. Зленко зазначав: «…хор церковний, який співав у місцевій церкві дуже скоро…зажив розголосу довкола Охматова і його стали запрошувати у сусідні села під час місцевих храмових свят, що ще більше зміцнило славу хору» [4, с. 78-79].Таким чином, спочатку П. Демуцький утворив тріо (1888 р. – Янишівка), що протягом року трансформувалось у церковний хор (1889 р. – Охматів).
Зі спогадів П. Демуцького про заснування колективу: «З початку моєї праці з своїм народнім півчим гуртком я розучував мелодії херувімські, дуже півуче „Святий Боже”, різні „Господи помилуй”» [5]. Виконання хором П. Демуцького на початковому етапі духовної музики пояснюється низкою причин: художнім вподобанням диригента, який виховувався у родині священика; впливом отриманої духовної освіти; виконавською практикою в церкві. Відтак, П. Демуцький намагався перенести відому йому манеру виконавства у створений ним хоровий колектив. Духовна музика принципово відрізняється від народної. Кантам, псальмам – властиво більше м’якості у звукоподачі, кантиленність, прикритість голосних, як при академічному співі. Музичне озвучення біблійського тексту вимагає іншого емоційний тонусу, ніж народні пісні. Проте, їх виконавцями були ті ж самі люди, що опановували з дитинства в усній формі, перш за все, саме народні пісні. Тому академічність співу була умовною. Звукоподача грунтувалася на тих самих засадах звукоутворення, дихання на опорі, грудний резонатор – як провідний.
Зважаючи на постійно зростаючу кількість бажаючих долучитися до мистецького проекту П. Демуцького виникла необхідність переглянути репертуар хору та вийти за рамки виключно духовної музики. Так, Охматівський хор змінює напрям діяльності, а, відповідно, й виконавську манеру.
Наведемо фрагмент листа П. Демуцького до М. Комарова: «…я підкрався до самого серця народу і зумів розбудити в ньому таку жажду, яку я сам почував. Розбудивши, я став з ними шукати, де б ту жажду утолити… Шукали, шукали й потроху знаходимо… Повів я їх до старинних наспівів (Бортнянський, Ведель, Варламов). Не те! Тоді, потроху, звернувся я до рідної пісні… от це цілюща вода. От це той желанний нектар… Смакували і самі собі не вірили, що в тому своєму, рідному, з чим з малку зросли є такий великий смак! От коли розпочалася справжня праця» [6, с. 69]. Дані отримані з листа додатково підтверджують думку, що саме кількість бажаючих спричинила зміни у репертуарі та виконавській манері Охматівського хору. З часом, виконання духовної музики все більше відходить на другий план, поступивши своє місце народній пісні. Періодом переходу Охматівського хору від виконання духовної музики до укладання репертуару з народних пісень можна вважати 1904 рік – саме з цим роком пов’язана гастрольна діяльність колективу, що вже презентував народну манеру співу.
Отже, історіографічний аналіз вказує на те, що мистецька діяльність Порфирія Демуцького розпочалася з церковного колективу, що згодом трансформувався у хор народний. Проте, навіть визначившись з репертуаром у контексті народопісенного виконавства Порфирій Демуцький продовжив дослідження церковного співу, запис старовинних церковних мелодій, а також колективний спів під час Богослужіння. У своїх наукових розвідках К. Квітка зазначає: «Порфирій Демуцький увесь свій вік дбав про підвищення артистичного рівня церковного співу» [7, с. 191]. Результатом його діяльності у цьому напрямку дослідженні церковної музики стала публікація духовних кантів і псальмів «Ліра і її мотиви» [19] 1903 року, а, також, «Літургії» у 1903 [9] та 1922 році [10].
Поміж тим, діяльність П. Демуцького як регента недостатньо висвітлена в науковому доробку мистецтвознавців. Слушним тут постає зауваження І. Шатової, яка акцентує увагу на тому, що саме диригент формує виконавський стиль хору, розвиває і зберігає його традиції [11]. На нашу думку, досвід керування церковним хором суттєво впливав на творчість П. Демуцького (у тому числі й в контексті виконання народної музики). Таким чином, творчий шлях П. Демуцького, як диригента – сформувався двома виконавськими традиціями – релігійною та народною. Диригент намагався відокремлювати їх одна від одної, проте, у кожній з вищеозначених культурних сфер відчутний взаємовплив. Поєднуючись в процесі реалізації мистецького потенціалу Охматівського хору вони взаємно збагачувались.
Підтвердження нашої думки знаходимо й у наукових працях. Так, О. Бенч відмітила, що «виконавський стиль хору під орудою П. Демуцького не був заснований виключно на «грудній» манері співу, а поєднував у собі два різні виконавські стилі. У народній манері співав не весь хор, а лише частина його. П. Демуцький іноді поєднував звучання ансамблю хористів, які співали народною манерою зі всім складом хору – у академічній манері» [12]. У дослідницькій праці Л. Ященко вказано: «Щодо виконавського стилю Охматівський хор відзначався досить широким діапазоном, використовував різні способи співу, які побутують у народі. Більшість пісень виконувалась в академічному (як його умовно називають) стилі, з розподілом голосів на сопрано, альти, тенори і баси» [13, с. 18]. У праці К. Квітки: «Виконання з погляду виконавської техніки було злитого характеру: із натуральних манер, і з штучних бралося та і змішувалося, що можна, для кращого й багатшого ефекту, при тому народний елемент у цьому сполученні не був чимось єдиним, а також штучним поєднанням різних способів, властивих в натурі співакам різної статі, віку, в різних родах пісенності» [7, с. 88].
Виконавська манера Охматівського хору змінювалась протягом періоду існування даного колективу. Розпочавши, як церковний хоровий хор – колектив отримав популярність у межах повіту, що сприяло залученню значної кількості бажаючих долучитися до мистецького проекту П. Демуцького – Охматівського хору. Зростання кількості учасників сприяло поєднанню двох виконавських манер – церковної, представникам якої були „вчені” співаки, що мали значну практику співу у церкві та відповідну манеру співу та народної, представниками якої була більша частина учасників. Поєднання двох манер співу утворило її специфічну модель, що представляла собою синтез суто народних голосів з академічними, таким чином утворилась народно-академічна манера співу. Інші зміни, що вносились П. Демуцьким у діяльність Охматівського хору були вимушеними і стосувалися сценічної презентації пісень, що вимагало підсилення художніх ефектів, а, відповідно, відхід від традиційного для даного хору виконавства.
Список використаних джерел:
1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Листування Демуцького з Лисенко /1888, 1901/ Ф.1, опис №42107-42108.
2. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Ф. 50, опис 502. curiculum vitae.
3. Одеська національна бібліотека ім. М. Горького. Відділ рідкісних видань та рукописів. ф. 28/2. Примітки М. Комарова про діяльність Охматівського хору. 74-75 арк.
4. Зленко Г. З iсторiï Охматiвського хору П. Демуцького / Г. Зленко// Народна творчiсть i етнографiя. – 1978. – №1. – С. 18–22.
5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Ф. 28, опис 1111// Як я читаю церковний обіход. – 1920.
6. Одеська національна бібліотека ім. М. Горького. Відділ рідкісних видань та рукописів. ф. 28/2. Листування П. Демуцького – М. Комарова. 69-73 арк.
7. Демуцький П. Лира й ийи мотивы / збыравъ в Кыйивщыни П. Демуцькый. – К.: Гл.складъвъ кн. и магазинъ Леона Идзиковскаго (Нотопечатня и друкарня И. И. Чоклова), 1903. – 58 с.
8. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Ф. 1 опис 35932 Песнопения Божественной литургии приспособленныя для селських хоровъ, 36 л.
9. Демуцький П. Літургія / П. Демуцький. – К.: [7-я Гостип.], 1922. – 16 с.
10. Шатова И. Стилевые основы одесской хоровой школы / И. Шатова. – Одесса. – Астропринт. – 2013. – 184 с.
11.Бенч О. Професійний народний хоровий спів / О. Бенч // Київське музикознавство. — 2009. – Вип. 30. – С.1-15.
12. Ященко Л. П. Д. Демуцький: нарис про життя і творчість / Л. Ященко. – Київ : Держ. ви- давництво образотв. мистецтва і муз. літератури. – 1957. – 42 с.
13. Пиж`янова Н. Охматівський хор під орудою Порфирія Демуцького / Н. Пиж`янова // Збірник наукових праць Харківської державної академії дизайну та мистецтв. – 2014. – № 3. – С. 52-57.
14. Пиж`янова Н. Заснування Охматівського сільського хору Порфирія Демуцького/Н. Пиж`янова // Народознавчі зошити (серія мистецтвознавча). – Львів. – 2014. № 6. – С. 1581 – 1585.
15. Пиж`янова Н. В. Діяльність Порфирія Демуцького в Києві у 1917-1927 роках /Н. Пиж`янова // Народознавчі зошити (серія мистецтвознавча). – Львів. –2015. – № 1. – С. 1321 – 1326.
16. Пиж’янова Н. В. Окремі аспекти духовної музики Порфирія Демуцького / Н. Пиж’янова // Народознавчі зошити (серія мистецтвознавча). – Львів. –2016. – № 1. – С. 195-200.