Побірченко О. М.,
к. п. н., доцент кафедри
образотворчого мистецтва
УДПУ імені Павла Тичини
КРЕАТИВНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
Формування цілісної особистості майбутнього учителя образотворчого мистецтва який вільно володіє новітніми технологіями різних видів діяльності та готовий до реалізації свого художньо-творчого потенціалу є нагальною потребою сьогодення.
Креативними освітніми технологіями називають такі, що креативно спрямовані, мають творчо-актуалізуючі цілі та розвивально-виховний характер і безпосередньо пов’язані з використанням різних видів мистецтва і творчої діяльності. До них відносять: особистісно зорієнтовану (Б. Косов, В. Серіков, І. Якиманська); «вальдорфську педагогіку» (Р. Штайнер); технологію саморозвитку (М. Монтесорі); технологію розвивального навчання, формування творчої особистості (Л. Занков, Д. Ельконін); проектно-моделюючу (Дж. Д’юї); нові інформаційні технології (С. Перпейт); імітаційного (ігрового навчання (В. Рибальський, П. Олійник); технологію колективної творчої діяльності (І. Іванов); технологію створення ситуації успіху (А. Бєлкін); взаємодії та інтеграції різних видів мистецтва (Г. Шевченко, Б. Юсов).
Розглянемо деякі технології з вище окреслених. Так, «вальдорфська педагогіка» характеризується як цілісна система самопізнання, у якій, у період навчання від 7 до 21 року, образотворчість посідає головне місце у навчально-виховному процесі і спрямована на учня та його інтереси. Відповідно, розвиток здібностей до пізнання та розвиток образного сприйняття світу приводить дитину чи молоду людину до досконалості. «Вальдорофська школа» готує різнобічних, творчо розвинених, фізично здорових, зацікавлених людей які зможуть знайти своє місце у подальшому професійному житті.
Технологія колективної творчої діяльності передбачає особистісно-зорієнтовану систему формування пізнавально-світоглядної, почуттєво-емоційної, діяльнісно-творчої сфери особистості. Наприклад, це групове виконання певних навчальних чи творчих завдань (виконання вільних розписів для панно у трипільському стилі, ліплення із солоного тіста улюблених казкових героїв, виготовлення колажу із різноманітних матеріалів тощо); спільне визначення теми, змісту та виражальних засобів загальної роботи; колективне обговорення мистецьких творів (дискусії, дебати, порівняльний аналіз та ін..); організація та проведення інтегрованих заходів (художньо-етнографічні експедиції, фестивалі, конкурси, маскаради тощо).
Технологія інтеграції різних видів мистецтва базується на взаємодії та інтеграції мистецтв у поліхудожньому розвитку особистості та має на меті розвиток пізнання та формування емоційно-ціннісного ставлення до дійсності. Інтеграція в мистецтві – це складна художньо-естетична цілісність, в результаті взаємодії якої виникає інтегральне поліхудожнє мислення. Останнє, ж, характеризується гнучкістю, динамічністю, варіативністю, адаптивністю, прогностичністю. Інтеграція мистецтв стимулює творчу діяльність; створює оптимальні умови для охоплення творчим процесом усього учнівського колективу та самореалізації окремо взятої особи; формує усвідомлення цілісності та певною мірою синкретичності різних функцій мистецтва.
Технологія взаємодії та інтеграції різних видів мистецтва передбачає: використання декількох видів мистецтва одночасно; здійснення комплексного підходу; урахування «вікових критичних зон», тобто зміст художньо-творчої діяльності учнів залежить від їх вікових особливостей (наприклад, колір у живописі та фонетиці мовлення і виконавство у музиці; успіхи у рисунку, складанні віршів, моделюванні; театралізована драма, створення музики, досконалі форми малювання та сприйняття); поєднання індивідуальної художньо-творчої діяльності з колективною поліхудожньою творчістю.
Особистісно зорієнтована технологія ґрунтується на ідеях гуманістичної філософії, психології і педагогіки. В центрі її уваги унікальна цілісна особистість яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації), відкрита до сприйняття нового досвіду, здатна до усвідомленого та відповідального вибору в різноманітних життєвих ситуаціях. За таких умов, в організації навчання відбувається зміщення акценту з домінування окремих форм і методів навчання на визнання їхнього плюралізму, переваги творчої ініціативи, конструювання «ситуації успіху», «ситуації вибору», саморозвитку, самоаналізу, самооцінки, самопізнання, самовираження, самореалізації; здійснюється опора на суб’єктивний досвід студентів, врахування їх індивідуальних психофізіологічних особливостей, комунікативних здібностей; навчання відбувається у контексті майбутньої художньо-педагогічної діяльності. Результатом є розвиток емпатійних способів освоєння культури і мистецтва (естетичної свідомості); осмислення вражень у культурно-естетичному полі; розвиток здатності до естетичної рефлексії своїх переживань і оцінок; стимулювання культурно-естетичного становлення особистості студента, його ціннісних, духовних орієнтацій; поглиблена освіта в галузі мистецтва, розвиток художньої свідомості особистості, навичок і мотивів конкретної художньо-творчої діяльності в культурному творенні.
Поряд із вище зазначеними освітніми технологіями О В. Коновець пропонує авторську освітню технологію «Культивування креативності вчителя образотворчого мистецтва». Вона спрямована на ефективне творче спрямування процесу оптимізації професійної діяльності вчителя та його творчого розвитку, спроможності креативно мислити, діяти і генерувати нові ідеї та підходи а також знаходити способи їх реалізації у творчій діяльності. До основних складових цієї технології відносять: накопичення творчого досвіду; використання способів опанування креативності; формування психолого-педагогічного та творчого тезауруса.
Реалізація технології відбувається наступним чином. Спочатку актуалізуються знання, уміння та навички у самостійній, груповій, колективній та інтерактивній діяльності. Потім застосовуються тестування, бесіди, обговорення, тренінги, творчі завдання та вправи, педагогічно-творчі ігри а також проектування уроків, занять, виховних і педагогічних заходів, моделювання педагогічних ситуацій, проблемних ситуацій та ін. Тобто, здійснюється різнобічне опанування феномену креативності, що робить педагогічну діяльність майбутніх учителів образотворчого мистецтва методично обґрунтованою, професійно компетентною і сприяє більшій мотивації щодо її творчого виконання. На останньому етапі визначають прогнозований результат впровадження нової освітньої технології з культивуванням креативності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва (спроможності до самовдосконалення та самореалізації у власній художньо-творчій діяльності).
Відтак, креативні освітні технології є ефективними способами модернізації та удосконалення сучасної художньо-педагогічної освіти.
Список використаних джерел:
1. Коновець С. В. Естетичні та етичні засади оптимізації професійної діяльності викладачів образотворчого мистецтва вищих навчальних закладів : посібник / С. В. Коновець. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 148 с.
2. Хижна О. П. Художньо-педагогічна підготовка вчителя початкової школи : теорія і практика : монографія / О. П. Хижна. – К. : КНТ, 2015. – 398 с.