ФАКУЛЬТЕТ МИСТЕЦТВ Музика О. Я. ТВОРЧА АКТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Музика О. Я. ТВОРЧА АКТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Музика О. Я.,
к. п. н., доцент,
в. о. завідувача кафедри
образотворчого мистецтва
УДПУ імені Павла Тичини

ТВОРЧА АКТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

На сучасному етапі реформування системи освіти школа потребує висококваліфікованого, креативного вчителя, здатного до постійного творчого пошуку, саморозвитку і самореалізації, готового приймати виклики сьогодення, вирішувати поставлені завдання. Тому підготовка педагогічних кадрів має ґрунтуватись на поєднанні глибокого засвоєння теоретичних фахових знань з формуванням практичних умінь та навичок студентів застосовувати ці знання в майбутній педагогічній діяльності. У зв’язку з цим посилюються тенденції до зміни змісту освіти, методів і форм роботи зі студентами. Значна увага приділяється індивідуальній і самостійній творчо-пізнавальній роботі, яка сприяє самоактуалізації, тобто, повноцінній реалізації можливостей і різносторонніх здібностей.

Безумовно, активна творча діяльність є необхідною складовою і вагомим чинником у неперервному процесі професійного саморозвитку майбутніх педагогів-художників.

Аналізуючи психолого-педагогічні дослідження, ми можемо зробити висновок, що проблемі творчої активності студентів у ВНЗ приділяється значна увага. Зокрема, ці ідеї містяться у працях Л. Виготського, С. Гончаренка, О. Олексюк, Г. Падалки, С. Сисоєвої, О. Рудницької та багатьох інших. Вони зазначали, що творча активність є визначальною особистісною рисою, яка розглядається як інтегративна характеристика творчої особистості, в якій, з одного боку, відображені нові глибокі утворення в її структурі (творчі потреби, мотиви, вимоги), а з іншого – знаходять своє вираження якісні зміни в діяльності, яка стає більш цілеспрямованою і продуктивною.

У психолого-педагогічних дослідженнях визначені такі рівні розвитку активності:
1. Репродуктивно-наслідувальна активність, за допомогою якої досвід діяльності однієї особи нагромаджується через досвід іншої. Засвоєння зразків людиною відбувається протягом усього життя, але рівень особистої активності недостатній.
2. Пошуково-виконавчій активності властивий більший ступінь самостійності. На цьому рівні треба сприйняти задачу і самостійно відшукати її розв’язування.
3. Творча активність є вищим рівнем, обираються нові, нешаблонні, оригінальні способи розв’язування поставлених завдань.

Розкриття поняття творчої активності як показника рівня професіоналізму сучасного фахівця неможливе без конкретизації її сутності.

У своїй науковій праці С. Сисоєва визначає творчу активність як «пошукову перетворюючу спонтанну діяльність особистості, яка не стимулюється зовні, а викликається внутрішнім саморухом особистості» [3, с. 127].

Розглядаючи творчий процес у синергетичному аспекті, Ю. Шаронін відзначає, що творча активність особистості, тобто, бажання творити, є необхідною умовою для початку творчого процесу [4, с. 47-51].

Отже, за умови активної участі у творчій діяльності особистість стає суб’єктом діяльності, оволодіває її основними структурними компонентами: потребами і мотивами, метою і умовами її досягнення, діями й операціями. Все це сприяє розвитку і саморозвитку майбутнього педагога-художника, кваліфікованого фахівця-професіонала.

На думку багатьох дослідників (В. Андрєєва, Л. Виготського, М. Лазарєва, О. Леонтьєва, О. Лука, А. Маслоу, О. Матюшкіна та ін.), ознакою творчості, «пусковим механізмом» творчої діяльності є мотиваційна сфера. У науковій літературі мотив трактується як: 1) спонука до діяльності, пов’язана із задоволенням потреб суб’єкта; 2) предметно-спрямована активність визначеної сили; 3) збуджуючий і визначаючий вибір спрямованості діяльності на предмет (матеріальний або ідеальний), заради якого вона здійснюється; 4) усвідомлена причина, яка лежить в основі вибору дій і вчинків особистості [2, с. 327].

У своїх дослідженнях В. Мясищев, відзначаючи роль мотивації в організації спрямованості особистості, підкреслював, що «результати, яких досягає людина у своєму житті, лише на 20-30% залежать від її інтелекту, а на 70-80% – від мотивів, які у цієї людини є і які спонукають її відповідно себе поводити» [1, с. 63-73].

Отже, основним джерелом творчої активності особистості студента і умовою його творчого зростання і професійного саморозвитку є мотивація.

Як показує практика, активізації творчої діяльності студентів сприяють: організації виставок їхніх творчих робіт, зустрічі з цікавими людьми, екскурсії до музеїв, перегляди і обговорення виставок, творча атмосфера на заняттях (співтворчість викладача і студента), впевненість у своїх можливостях, особистий приклад педагога.

Серед основних методів і прийомів стимулювання творчої активності вчені виокремлюють: стимулювання зацікавленості, творчого інтересу; цікаві аналогії; створення ситуацій емоційного переживання; розвивальні ігри; метод відкриття; створення ситуацій з можливістю вибору; використання запитань, що стимулюють процеси мислення вищого рівня; підвищення стимулюючого впливу змісту навчальної діяльності [3, с. 201].

На нашу думку, професійний саморозвиток майбутніх учителів образотворчого мистецтва потребує власних неперервних зусиль та свідомої спрямованості на самоосвіту, самопошук, самобудову, що є самоусвідомленням себе, своєї сутності. А одним із головних принципів їхнього професійного і особистісного становлення, саморозвитку є творча активність.

У відповідності до цього принципу студент є не пасивним об’єктом педагогічних дій, а активним учасником, суб’єктом навчального процесу. Активна, свідома робота як під керівництвом педагога, так і самостійна, сприяє якісному засвоєнню матеріалу, формуванню вмінь, навичок, спрямованості до саморозвитку.

Відтак, розвиток пізнавальної творчої активності студентів є важливим завданням сучасної художньо-педагогічної освіти. Для того, щоб успішно вирішити цю проблему, слід всебічно стимулювати самостійну роботу студентів, розбудити в них потяг до творчої діяльності, свідоме бажання постійно займатися самовдосконаленням, самоосвітою, яка є одним із важливих структурних елементів безперервної системи освіти, що прийнята в Україні.

Список використаних джерел:

1. Мясищев В. Н. Личность и отношения человека // Проблемы личности. Материалы симпозиума / В. Н. Мясищев. – М., 1969. – С. 63-73.

2. Педагогика : Большая современная энциклопедия / [Сост. Е. С Рапацевич]. – Мн. : «Соврем. слово», 2005. – 720 с.

3. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості : Підручник / С. О. Сисоєва. – К. : Міленіум, 2006. – 344 с.

4. Шаронин Ю. В. Синергетика и творчество: некоторые аспекты теории и практики нового методологического подхода / Ю. В. Шаронин // Школа.– 1996. – №4. – С.47-51.