Марченко Р. Г.,
магістрант кафедри
образотворчого мистецтва
УДПУ імені Павла Тичини
Науковий керівник – Музика О. Я.
ЖИВОПИСНА ТВОРЧІСТЬ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА СТАНОВЛЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ДОСВІДУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
Естетичне являє собою безпосередню виразність
будь-яких явищ дійсності, художнє –
є специфічно здійснене людиною втілення естетичного
в тому чи іншому специфічному матеріалі
О.Ф. Лосєв
Проблема становлення художнього досвіду майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі їх фахової підготовки є особливо актуальною в контексті кардинального реформування сучасної системи освіти. Адже школа чекає на висококваліфікованого, цілеспрямованого вчителя, здатного креативно мислити, розв’язувати нові творчі проблеми, реалізувати себе як у педагогічній, так і в художній діяльності.
Відтак, основою педагогічного процесу у різних освітніх закладах має стати пошук і впровадження інноваційних технологій, спрямованих на гармонійний інтелектуальний, творчий і духовний розвиток молодого покоління.
Відомі вітчизняні вчені у своїх працях наголошують на необхідності змін у підходах до розв’язання завдань, поставлених перед вищою мистецько-педагогічною освітою: Є. Антонович, Л. Масол, Н. Миропольська, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, О. Рудницька, О. Шевнюк, О. Щолокова та ін.
Проблему розвитку творчої особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва досліджували О. Кайдановська, О. Музика, М. Пічкур, Л. Покровщук, О. Смірнова, Г. Сотська, М. Стась та ін.
Проблеми художньо-естетичного досвіду, зокрема аспекти творчості, розглядали у своїх працях такі вчені-педагоги, як В. Дружинін, Я. Пономарьов, І. Семенов; психологічні основи творчої активності вивчали Д. Богоявленська, Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, В. Крутецький, Г. Костюк; педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували Л. Аристова, В. Андрєєв, Ю. Бабанський, М. Данилов, Б. Коротяєв, О. Мартиненко, Т. Сердюк.
Відомий психолог Д. Леонтьєв провідною здатністю мистецтва впливати на людину вважає трансляцію життєвих смислів особистості. Тобто психологічним феноменом художня цінність дійсно стає тільки тоді, коли вона набуває особистісного характеру.
О. Мелік-Пашаєв стверджує, що вплив мистецтва на людину залежить від особливого цілісного стану психіки, де, з одного боку, виникає особливе «естетичне» ставлення до світу, а з іншого – проявляється «надбуденне», вище «Я» людини. Інакше кажучи, мистецтво викликає певне поглиблене зацікавлення у сприйнятті зовнішнього світу, рефлексії та самосвідомості.
На думку О. Шевнюк, художньо-естетичний досвід – це «інтегроване особистісне утворення, яке є результатом художньо-естетичної діяльності та змістовою стороною якого виступає естетичне ставлення до мистецтва» [4].
Безумовно, дисципліни фахової підготовки мають невичерпний потенціал у сфері професійного вдосконалення майбутніх педагогів, розвитку їхнього творчого потенціалу, становлення художнього досвіду.
Особливо важливу роль у цьому відіграє художньо-живописна підготовка студентів, навчальна і самостійна творча діяльність у процесі опанування курсу живопису. Однією із головних проблем навчання живопису є проблема розвитку здатності до сприйняття колірної єдності й створення грамотного колористичного зображення. Вирішення даної проблеми неможливе без загальної колористичної підготовки студентів, без оволодіння базовими знаннями про колір і особливості його сприйняття.
Невід’ємними компонентами творчої діяльності є художньо-образне мислення і уява. Образи, що народжуються в процесі образного мислення, стають не тільки кінцевим продуктом творчості, але і показником пізнавального рівня та регулятором мисленнєвої діяльності, яка можлива завдяки сформованості у суб’єкта спеціальних здібностей, що забезпечують виникнення образів, їх збереження у пам’яті та перетворення на нові образи, які відрізняються від початкових.
На межі ХІХ та ХХ ст. склались різні підходи до визначення творчих чинників у людській свідомості. Ця важлива проблема розглядалася у філософській концепції (А. Бергсон, Е. Гартман, Е. Мах), яка декларувала першорядність несвідомого у творчому процесі. Найбільш відомою є наукова позиція З. Фрейда, яка пояснює механізми творчого мислення через несвідомі потяги.
Окремим напрямком науково-психологічних досліджень початку ХХ ст. стає експериментальна робота з вивчення передумов мислення людини (В. Келер, І. Йєркс). Російські вчені І. Сєченов та І. Павлов під час своїх досліджень довели, що психіка людини залежить від біологічних процесів. Досягненням їх теорії у плані аналізу роботи мислення стає винахід та доведення взаємозв’язку операцій аналізу і синтезу як основи будь-якої психічної діяльності.
На думку Л. Виготського, художня творчість – одна із найважливіших форм естетичного освоєння навколишнього світу, яка має найбільш придатні умови для розвитку творчих здібностей особистості. У процесі художньої творчості творець виражає свої думки і почуття, прагнення до прекрасного, своє відношення до того, що відбувається у суспільстві, чим воно живе і дихає. Вчений відзначає, що в процесі художньої діяльності успішно розвиваються: спостережливість, внутрішнє бачення, образність і емоційність, конкретність мислення і уяви, здібність до синтезу [1].
Тобто, відбувається послідовне, цілеспрямоване становлення художнього досвіду. Адже глибоко усвідомлений світ художніх цінностей у співвідношенні з власним життєвим досвідом дає можливість розвивати особистісні якості й творчі здібності, розкрити внутрішній потенціал, зміцнити віру в свої сили і реалізувати себе у живописній творчості.
Аналіз науково-педагогічної літератури з порушеної проблеми дає можливість стверджувати, що художній досвід є підкатегорією художньо-естетичного досвіду. Відтак, становлення художнього досвіду є результатом художньо-естетичної діяльності особистості, її спілкування з художніми цінностями, відображення у її свідомості змісту та форми художніх явищ.
Як стверджує М. Каган [3, с. 20], художня розвиненість людини не гарантує повною мірою її естетичної розвиненості. Художні враження і потреба в мистецтві багато в чому визначаються естетичною культурою та емоційною сприйнятливістю особистості. Звідси випливає необхідність естетичної спрямованості художнього матеріалу, зіставлення його з оцінними орієнтирами, пошук особистісно значущого. Без естетичного впливу вплив мистецтва на людину залишається малоефективним, тому художнє виховання має безпосередньо переплітатися з естетичним. Лише в тому разі виникає ефект цілісного художнього спілкування, коли мистецтво стає цінністю.
Як правило, чим вищий рівень художнього розвитку людини, чим багатший її художній досвід, тим більшого впливу зазнає її духовний світ від контактування з різновидами мистецтв.
Перш за все, художній досвід передбачає наявність особистісного інформаційного фонду, який включає: художньо-теоретичні, художньо-історичні та художньо-критичні знання, а також набір зорових та слухових пам’яток. Але якою б не була художня інформація, цілком безперечним є її органічне поєднання з почуттями, які відбиваються в певних емоційних реакціях і станах.
Будь-яка творчість є певним «творенням світу», коли митець надає своєму внутрішньому баченню плоть, матеріальність. Сучасне мистецтво живопису здається своєрідною візуальною дискусією про те, яка будова світу і якими засобами і методами можливо адекватно відчути, передати і сприйняти його.
Таким чином, художньо-естетичний досвід дає можливість постійного духовного самовдосконалення особистості, формування її інтелектуально-культурного потенціалу.
Художній досвід має особливе значення в розвитку особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, оскільки від його сформованості значною мірою залежить формування повноти соціального світогляду, ціннісних орієнтацій, ефективність залучення до активної художньо-творчої діяльності.
Список використаних джерел:
1. Выготский Л. С. Психологияискусства: Анализэстетическойреакции / Коммен. Иванова В.В. – 5-е изд. испр. и доп. – А. : Лабиринт, 1997. – 413 с.
2. Зязюн І.А. Естетичний досвід особи. Формування і сфери вияву / І.А. Зязюн. – К. : Вища школа, 1976. – 172 с.
3. Каган М.С. Эстетическое и художественноевоспитание в развитомсоциалистическомобществе. – Л. : Знание, 1984. – 32 с.
4. Шевнюк О. Л. Формування художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя: дис. .канд. пед. наук: 13.00.01 / О. Л. Шевнюк. – К., 1995. – 250 с.