ФАКУЛЬТЕТ МИСТЕЦТВ Кузьменко Л. І. ВИХОВАННЯ ШЛЯХЕТНОСТІ ЯК ОДИН З ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ СУЧАСНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Кузьменко Л. І. ВИХОВАННЯ ШЛЯХЕТНОСТІ ЯК ОДИН З ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ СУЧАСНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Кузьменко Л. І.,
заступник директора з НВР
на мистецькому факультеті
Шевченківської спеціалізованої
загальноосвітньої школи-інтернату
з поглибленим вивченням предметів
гуманітарно-естетичного профілю
Черкаської обласної ради

ВИХОВАННЯ ШЛЯХЕТНОСТІ ЯК ОДИН З ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ СУЧАСНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Утвердження державної незалежності України і її інтегрування до європейської спільноти зумовили переосмислення пріоритетів у вихованні підростаючого покоління. Провідною ознакою вихованості людини в українському і європейському культурному просторі традиційно вважалась шляхетність.

За радянської доби виховання шляхетної особистості тлумачилось як освітня система панівного класу, а тому зазнало нищівної критики і тривалий час залишалось поза увагою вітчизняних педагогів. На сьогодні термін «шляхетність» вживається як окрема моральна чеснота (як синонім доброчесності, великодушності, порядності).

Психолого-педагогічні передумови формування моральної сфери особистості окреслено у науковому доробку І. Д. Беха, О. В. Сухомлинської, К. І. Чорної. На потребі виховання шляхетності наголошували українські педагоги, що стояли біля витоків національної освіти Х. Д  Алчевська, Г. Г. Ващенко, С. Ф. Русова та інші. Зокрема, провідну мету діяльності українського педагога Х. Д. Алчевська вбачала «у турботі про гармонійний розвиток моралі, розуму, почуттів, про виховання шляхетності серця, чистоти всіх духовних поривань і устремлінь» [1, с. 202].

Проблема виховання шляхетності потребує спрямування роботи педагогів у таких напрямах: відродження педагогічних традицій українського народу, що сприяли вихованню шляхетної людини; виявлення інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на системне виховання шляхетної особистості.

Виховання шляхетності в умовах оновленої мистецької освіти набуває особливої значущості з огляду на негативні реалії сьогодення: низький рівень суспільної моралі, брак ідеалів, споживацьке ставлення до навколишнього світу, відсутність стимулів до самовдосконалення.

Прикладом створення освітнього середовища, спрямованого на виховання шляхетної людини я з упевненістю можу назвати Шевченківську спеціалізовану школу-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю.

Головною метою роботи педагогів школи-інтернату є створення таких умов, які б забезпечили об’єднання виховання і освіти в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту розвитку дитини, таке навчально-виховне середовище, яке б плекало творчу особистість, створювало умови для повноцінного інтелектуального, творчого, морального, фізичного розвитку дитини, виховувало всебічно та гармонійно розвинену особистість, тобто особистість високоморальну, шляхетну.

Завдання по вихованню добропорядної, шляхетної людини засобами мистецтва можна поділити на дві групи:

перша направлена на формування естетичного відношення дітей до оточуючого: розвивати вміння бачити, відчувати красу в природі, мистецтві, вчинках, розуміти прекрасне, виховувати художній смак, потребу в пізнанні прекрасного;

друга група направлена на формування художніх вмінь в області різних мистецтв: навчання дітей малюванню, ліпленню, інструментальному виконавству, співу, танцю.

Але ці групи завдань дають позитивний результат лише при умові їх тісного взаємозв’язку в процесі реалізації. Ідеальні умови для реалізації цих завдань створюються саме в учбових закладах з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного циклу, до яких відноситься і Шевченківська школа-інтернат.

Наша педагогічна концепція базується на розвиваючому навчанні, що сприяє гармонійному розвитку особистості. Фундаментом для цього є предмети естетичного циклу, що входять в навчальний план школи, а також виховні заходи, виховні години, творчі зустрічі, виставки, мистецькі вітальні, що проводяться в позаурочний час.

Музика, хореографія, образотворче мистецтво, художнє слово – це той комплекс заходів, які найбільш близькі і зрозумілі дітям. Почуття і переживання, які викликають твори музичного і образотворчого мистецтва, відношення до них дитини є основою виховання таких якостей як благородство, порядність, повага до старших, а отже, шляхетність. Ідея виховання шляхетної людини знаходить своє втілення, передусім, на уроках предметів художньо-естетичного циклу (музики, художньої культури та образотворчого мистецтва).

Отримані на уроках знання, уміння і навички діти мають можливість удосконалювати в позаурочній діяльності, на заняттях гуртків, творчих колективів.

Виховання шляхетної людини триває і в ході позакласної роботи. Для цілеспрямованого виховання кращих людських якостей засобами музичного мистецтва ми впроваджуємо в навчально-виховну практику різні форми організації музичної діяльності і творчості учнів: тематичні концерти, вечори, літературно-музичні композиції, співпрацюємо з працівниками сільського Будинку культури, співробітниками Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».

Таким чином, проблема виховання шляхетної людини на уроках художньо-естетичного циклу і в позаурочній діяльності на сьогодні дуже актуальна і несе в собі важливі передумови для формування музичної культури, як невід’ємної частини духовної культури школярів. Тому, на наш погляд, цей досвід може бути рекомендований будь-якому учителеві музики, а також допоможе в організації позакласної роботи в школі.

Таким чином, історико-педагогічний аналіз минулого та інноваційні впровадження сучасності переконують, що проблема виховання шляхетності є на часі і вимагає подальшого ґрунтовного дослідження. Нагальними й перспективними на наш погляд є питання про сучасне змістове наповнення поняття шляхетності, психологічні чинники його формування, педагогічні умови виховання шляхетності в осередку дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти.

Cписок використаних джерел:

1. Алчевская Х. Д. Історія відкриття школи в селі Олексіївці Михайлівської волості / X. Д. Алчевська // Передуманное и пережитое. Дневники, письма, воспоминания / X. Д. Алчевская. — М. : изд. И. Д. Сытина,1912. — с. 201-205.