25 червня 2016 року за сприяння голови профкому університету, кандидата сільськогосподарських наук, доцента Осадчого Олександра Семеновича відбулася поїздка студентів та викладачів кафедри хореографії та художньої культури до села Легедзине Тальнівського району Черкаської області для виступу з хореографічною виставою «Ой, на Івана, ой, на Купала» на території державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура».
Уже другий рік поспіль кафедра хореографії та художньої культури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на чолі з кандидатом педагогічних наук, доцентом Андрощук Людмилою Михайлівною дарує глядачам святкове танцювальне дійство у рамках етнографічного фестивалю. Хореографічна вистава «Ой, на Івана, ой, на Купала» – творчий проект студентів 2 і 3 курсу спеціальності «Хореографія» з дисциплін «Мистецтво балетмейстера» та «Основи акторської майстерності та режисури в танці», до якого долучилися студенти 1, 4 і 5 курсів; режисери – викладачі кафедри хореографії та художньої культури Людмила Гекалюк та Анастасія Криворотенко; консультант – доцент кафедри хореографії та художньої культури Інна Терешко.
З давніх-давен свято Івана Купала відзначалося в народі з 23 на 24 червня і було пов’язане із сонцеворотом. У цю ніч, за повір’ями, відбувалося очищення за допомогою води і вогню, самотні молоді люди могли знайти своє кохання, а найсміливіші ішли до лісу шукати чарівну Квітку Папороті…
Розпочалося свято традиційно із прикрашання Купала, яке принесли дівчатам хлопці. А після цього на очах у глядачів ожила у танці чарівна легенда під яскравими зорями…
Юні дівчата збираються на галявині, плетуть вінки, вихваляються своєю вродою, танцюють та спілкуються.
Аж тут з’являються хлопці, танцюють та заграють до дівчат, кожен знаходить собі пару, у тому числі й головний герой Іван, який з першого погляду закохується у красуню Марічку.
Хлопці і дівчата розходяться, прощаючись до вечірніх гулянь, а пара закоханих залишається і танцює. У тіні дерев стоїть Мавка і потайки спостерігає за Іваном, якого вподобала. У кінці танцю пара теж тимчасово розходиться, проте, як тільки дівчина зникає за горизонтом, перед хлопцем з’являється Мавка, яка намагається його звабити. Хлопець рішуче відхиляє її залицяння і йде геть. Мавка страждає, її серце розбите. Ці страждання переростають у неймовірну лють, і вона вирішує помститись. Мавка скликає усі темні сили собі на допомогу, які хочуть зіпсувати людям свято…
У той самий час Марічка в очікуванні свого щастя танцює замріяне соло. До дівчини приєднуються подружки, вони танцюють і пускають на воду вінки з надією зустріти сьогодні своє кохання. З’являються хлопці, танцюють разом ліричний танець, у кінці якого ловлять вінки і одягають на дівчат. Після цього утворені пари ідуть до лісу шукати цвіт папороті.
У казковому лісі танцює чарівна Квітка Папороті, а потім на неї нападають розлючені злі і добрі духи на чолі з Мавкою, які ховають її, а самі перетворюються на дерева. У лісі з’являються по черзі пари, які шукають квітку папороті та, не знаходячи, повертаються до села. Коли у лісі з’являються Іван та Марічка, Мавка намагається їх розлучити. У тяжкій боротьбі герой розганяє нечисть, рятує кохану і цілує її. Від щирого поцілунку загорається Квітка Папороті, яка дарує закоханим свій Цвіт!
Усі зникають, лиш Мавка залишилась у лісі самотня і нещасна, проте тим лісом проходив хлопець, який, побачивши Мавку, закохався у неї, і вона відповіла йому взаємністю. Закохані і щасливі вони ідуть до людей на свято!
На галявині усі вітають головних героїв із Цвітом Папороті. Учасники дійства запалюють вогнище та танцюють навколо нього.
Щасливі пари танцюють запальний веселий танець, стрибають через вогонь. Аж тут з’являються Мавка зі своїм хлопцем, усі дивуються, проте радісно приймають їх до свого гурту! Усе закінчується добре, кохання врятоване, а духи відтепер живуть у мирі і злагоді з людьми!
В основу творчого проекту лягла спільна ідея купальської легенди студентів та викладачів кафедри хореографії та художньої культури, автором тексту якої стала студентка 4 курсу спеціальності «Хореографія» Деніза Чернієнко.
Легенда
Одного разу на свято Купала,
Коли сонце багряне за обрій сідало,
У вихорі танців, веселих гулянь,
П’янких поцілунків, дівочих бажань,
Зустрілись дві долі – самотнії душі,
Та завадою стали, події грядущі.
Увечері в небі засяяли зорі,
І ліс спочивав у безмежнім покої,
Закохані пари не в силах чекати,
Квітку магічну зібрались шукати.
Ця квітка дарує велику удачу,
Любов, світлу мудрість, і грошей в додачу.
Але диво це не легко знайти,
Полюють на нього ще сили лихі!
Русалки і мавки, лісні упирі,
Чорти та вся нечисть виходить з землі.
Людям, блукаючим стежками лісу,
Стелять дорогу «омани» до бісу.
Темрява вкрила маленьке село,
До лісу гуляння купальське пішло…
А з ними закохані: він і вона,
Щоб та квітка кохання на вік зберегла.
Місяць у хмарах приліг відпочити,
В кущах світлий вогник почав мерехтіти.
Хлопець, побачивши це, поспішає,
Кохану на варті свою залишає.
Слідом за вогником стежкою йде,
І чує, як поряд ним вітер гуде…
Обернувшись назад, примруживши очі,
Бачить він ніжні риси дівочі.
Мавка за хлопцем тропою блукала,
І тихо від смутку любові зітхала.
Довге волосся і шкіра бліда,
М’які, як пелюстки, звабливі вуста.
Сукня на ній із зеленого листя,
А на шиї стрункій калинове намисто…
За руку хлопчину вона узяла,
До лісу густого його повела.
Та раптом у хлопця пропала омана,
Чекає близенько на нього кохана!
Мавку від себе за мить проганяє,
У темряві швидко стрілою зникає…
Лісова господиня навколішки пала,
Гіркими сльозами траву омивала!
Надумала Мавка всю нечисть зазвати,
І хлопчину за вчинок лихий покарати!
Примчали до Панночки злі упирі,
Русалки, чорти і старі водяні.
Наказує Мавка хлопця схопити,
А кохану його до світанку убити,
Квітку магічну в хащах сховати,
На шляху у людей перешкодою стати!
Рукою блідою дівчина змахнула,
В тернисті дерева їх всіх обернула!
Шукаючи в лісі квітку магічну,
Усі потрапляли у пастку тернисту!
Закохані наші лишень не здаються,
На Панночки чари вони не ведуться…
І ось, серед темряви тихої ночі,
Побачили квітку ту втомлені очі!
Коли вже до цілі залишився крок,
Захитався від вітру чортополох,
Із різних сторін позліталися ті,
Що затіяли з Мавкою плани брудні!
Вороже до хлопця ця сила ступає,
Та в цю ж саму мить він квітчину зриває!
Розсіялись чари з променем світла,
Нечисть поспішно у сутінках зникла…
На ранок вся молодь верталась додому,
Співали пісні та раділи одному,
На літньому святі Івана Купала,
Пара закоханих щастя придбала!
І дивний, чарівний папороті цвіт,
Любов на віки у їх душах зберіг!
Фінал
Ніби у казці розсіялись чари,
В минулому згасли усі людські чвари!
Свято Івана Купала в село
З літом спекотнім у гості прийшло!
Хтось закохався, а хтось навпаки,
Потрапив у пастку страшної біди.
Мавка самотня, що лісом блукала,
Кохання своє також відшукала!
Побачив її гарний хлопчина,
Йому своє серце дівчина відкрила!
І стали у злагоді жити довіку,
Темнії сили і люди в утіху!
Коли раз на рік, всі за квіткою йшли,
На поміч приходили духи лісні:
Мавки, русалки, упирі, водяні
Людей від лихої біди берегли!
Зі святом Івана Купала усіх,
Нехай буде щастя Вам, радість і сміх!
Висловлюється щира подяка: голові профкому університету, кандидату сільськогосподарських наук, доценту Олександру Осадчому, директору державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура» Владиславу Чабанюку та завідувачу кафедри хореографії та художньої культури, кандидату педагогічних наук, доценту Людмилі Андрощук за підтримку та допомогу в організації виступу; заслуженому працівнику культури України, доценту, завідувачу кафедри музикознавства та вокально-хорових дисциплін Василю Семенчуку та провідному фахівцю центру культури і дозвілля «Гаудеамус», звукорежисеру Олегу Гончару за допомогу в музичному оформленні; кандидату педагогічних наук, старшому викладачу кафедри хореографії та художньої культури Сергію Куценку за розробку афіші, а також всім студентам та викладачам, які долучилися до проекту, за яскраву творчість та високий професіоналізм!
